Представники «неформатної» української естради хочуть, щоб їхніх слухачів не позбавляли «улюблених виконавців»

«Ми, українські виконавці та автори музичних творів, обурені тим, що діється на медійних просторах України. Закон «Про телебачення і радіомовлення» щодо відсотків звучання українських виконавців не виконується». Так починається текст звернення до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, підписаного 18-ма народними артистами України - представниками середнього та старшого покоління української естради. Звернення було оприлюднено на сьогоднішньому брифінгу Національної ради, у якому, окрім членів Національної ради, взяли участь Юрій Рибчинський, Павло Зібров, Олександр Злотник, Віталій Білоножко, Алла Кудлай та Анатолій Матвійчук. Підписантів звернення зокрема обурила поведінка Першого національного: «Радіо- та телеефіри заповнені російськими артистами. Це ще можна зрозуміти, коли йдеться про комерційні канали, але ж УТ-1 – це канал державний, який цього року представив новорічну програму під назвою «Новорічний розгуляй» тривалістю три години, а це майже 40 пісень. Ведучі розмовляли і вели програму тільки російською мовою. За три години ефіру прозвучала лише одна пісня українською мовою. Цей концерт транслювався двічі 31 грудня та 13 січня, але ж країна, в якій ми живемо, має назву Україна, і УТ-1 – це державний канал, то чому на державному каналі в новорічній програмі звучить тільки російська пісня, а ведучі нібито не знають української мови?». Одна з головних претензій українських авторів і виконавців до «медіа-структур» полягає в тому, що останні, якщо й пропонують «українське – то тільки для молодіжної аудиторії», а представників «старшого покоління ... взагалі позбавили улюблених виконавців». Підписанти звернення просять членів Національної ради звернути «увагу на те, що сьогодні відбувається на телебаченні та радіо, і допомогти зберегти свою мову та культуру в своїй країні».

Значну частину брифінгу, який фактично перетворився на «круглий стіл», зайняли розповіді присутніх авторів і виконавців музичних творів про свої проблеми. Так, зі слів Павла Зіброва, його спілкування з представниками FM-радіостанцій, до яких виконавець звертався з приводу розміщення в їхньому ефірі творів з його нової програми, зводилося переважно до відповідей «не наш формат» або «зателефонуйте пізніше». «І виходить, що ми пишемо ці пісні у тумбочку», - зазначив Павло Зібров.

Підписанти листа хотіли б, щоб Національна рада допомогла представникам середнього та старшого покоління української естради повернутися до ефіру, а як приклад наводять Білорусь, а також Росію, де «в телевізійних програмах можна побачити Кобзона, Лещенка, Бабкіну, Кадишеву на одному майданчику з «Белками», «Стрелками», «Фабрикой» та іншою молоддю».

Щодо ситуації в українському ефірі, то Юрій Рибчинський вважає, що Національна рада мала б виробити «якісь механізми контролю і покарання» за недотримання телерадіоорганізаціями квоти на твори українських виконавців, а Алла Кудлай запропонувала створити художню раду, яка б моніторила теле- та радіоефір на предмет «українськості» музичного мовленя. (Варто зауважити, що під час промови Алли Кудлай її мобільний «заграв» якусь «непатріотичну» мелодію, за що колеги співачки жартома покартали її). Від авторів і виконавців, присутніх на брифінгу, лунали й звинувачення на адресу сучасної молодіжної культури, одне з них полягало в тому, що пісня може виконуватися українським виконавцем й українською мовою, але при цьому не бути українською... Наприклад, «дісталося на горіхи» одній з пісень гурту «ВВ» (незважаючи на те, що цей гурт радше представляє вже не лише молодіжну культуру, а й середнє покоління).

Заступник голови Національної ради Ігор Курус запропонував зокрема повернутися до питання створення оновленого каталогу українських виконавців, спираючись на який, цей орган мав би можливість звертатися до програмних директорів українських ТРО з конкретними запитаннями та пропозиціями. У свою чергу, голова Національної ради Віталій Шевченко зауважив, що «Національна рада використала всі ліберальні засоби» впливу на ТРО, і, на його думку, характер розмови змушує задуматися над «застосуванням не лише ліберальних, а й інших засобів», передбачених законодавством. Щодо конкретних претензій до Першого національного з боку підписантів звернення, то, за словами Віталія Шевченка, Національна рада доведе цю інформацію до відома каналу та запропонує його представникам висловити свою точку зору, а також шукатиме шляхи реагування (нагадаємо, що, згідно діючого законодавства, Національна рада не може впливати на зміст програм тієї чи іншої ТРО, а контент однієї конкретної програми ще не свідчить про порушення визначеної законом квоти на мовлення державною мовою; отже, реагування може мати скоріше рекомендаційний характер. - «ТК»).

А от зі слів першого заступника голови Національної ради Юрія Сторожука випливає, що підписантам листа варто було б стати «організаційним ядром» та зібрати навколо себе критичну масу українських виконавців, які б представляли не лише традиційну українську естраду, але й молодіжну музичну культуру, оперне та народне мистецтво тощо, і це б дозволило зробити вихід на відповідні державні органи більш представницьким. А зараз, на думку Юрія Сторожука, «воно виглядає» як захист певної групи виконавців – вікової чи форматної.

Виконавчий директор Незалежної Асоціації телерадіомовників Катерина М’ясникова прокоментувала для «Телекритики» деякі з претензій авторів звернення:

- Насправді є питання збереження національної культури, ідентичності і розвитку національної культури. Але треба пам’ятати, що, на жаль або на щастя, телерадімовлення в Україні більшою частиною – це вид бізнесу, вид підприємницької діяльності. Відповідно, першим статутним завданням кожного підприємства є отримання прибутку. Те, що програмні директори форматують канали за власним вибором, – це неправда, тому що будь-яка радіостанція зважає на інтереси і потреби своєї аудиторії. І якщо радіостанція не дає аудиторії того, чого вона хоче, то, відповідно, це – поганий продукт. Це є логіка будь-якого бізнесу. І всі радіостанції, особливо мережеві радіостанції (такі, як «Русское радио», «Авторадіо») постійно проводять моніторинги та фокус-групи, на яких вони вивчають реакцію їхньої аудиторії на ту чи іншу музику. І тому вважати, що існує якась змова радіостанцій щодо того, щоб якусь музику давати, а якусь не давати – це не є адекватне сприйняття реальності. Потрібно зрозуміти, що комерційне радіо і телебачення – це не є організації культурного виховання. Є аудиторія, що має певні потреби, які задовільняються.

Те, що немає суспільного радіо та суспільного телебачення, яке б мало - за державний кошт - займатися саме проблемаи української культури і самобутності, – це є інше питання. Але це, знову ж таки, не питання до комерційних радіостанцій. Так, вони популярні, так, вони мають високі рейтинги. Але чому вони їх мають? Тому що дають аудиторії те, чого вона хоче.

Ми готові вступати до діалогу з різними виконавцями. Ми, наприклад, говорили з виконавцями «молодшого віку» (як вони тут називалися), які кажуть, що для них немає проблеми з доступом до радіоефіру. Що б не казали, «Океан Ельзи», Ані Лорак й інші виконавці – це є українські виконавці. І ми не можемо сказати: ці - хороші, ці - погані. Що хоче почути аудиторія, те вона й отримує від усіх радіостанцій, тому що це, ще раз повторюю, – їхній бізнес.