facebook
Офіційний сайт Народного артиста України - Павла Зіброва
Біографія
українська
русский

"ДОЗВОЛЬТЕ З ВАМИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ"

Завантажити книгу в форматі fb2

ДІАНА

Пологовий будинок від нашого був метрів у двухстах. Звичайно, що там я домовився заздалегідь про те, що ми прийдемо в будь-який час.

І от у Марини почалися перейми. Я повіз її до пологового будинку. Але вона зайшла до палати і послухала, як кричать жінки - а крик стоїть дикий - відразу попросилася додому:

- Мене вже попустило, відвези мене назад...

- Але ж у тебе були перейми!

- Ні! Вже все закінчилося, не хочу, мені лячно...

Відвіз я Марину додому. А о четвертій ранку у неї знову почалися перейми. Близько шостої я телефоную до "швидкої" - хоча до пологового будинку йти двісті метрів, але все рівно їх треба проїхати.

- Приїжджайте скоріше, в моєї дружини пологи. І перейми давно... Ще вдома, не приведи господь, буде народжувати. Я вас дуже прошу, скоріше, це Павло Зібров.

У відповідь чую:

- А ви ще скажіть, що ваша дружина Алла Кудлай...

От ще будуть нас обдурювати о шостій ранку Павлом Зібровим!

- Та ні, я дійсно - Зібров. Зараз вам заспіваю.

- Заспівайте, тоді повіримо.

І о шостій ранку мені довелося співати. Добре, хоч вони задовольнилися половиною куплету. Але ефект був досянутий - за 10 хвилин до нас приїхала машина "Швидкої допомоги". Марину забрали, завезли у пологовий будинок.

Я не міг її покинути, ублагав медперсонал, і мене вдягнули у білі балдахіни, почіпили маску на обличчя і впустили до зали. Як я хвилювався!

А о 9.20 народилася дитинка. Після всіх процедур мені дозволили потримати дівчинку на руках. Звичайно, що я не втримався і заспівав "Гори, гори, моя звезда".

Головне відбулося! Марину забрали, я вже був непотрібний. Вийшов з будинку, і так мені з радості захотілося випити - в мене народилася здорова донька! І Марина - здорова! Була у мене з собою пляшка кон'яку, але ні закуски, ні стакану не було. Стою і думаю - зараз доведеться пити з горла. Аж тут до пологового будинку під'їжджають Гєна Татарченко з Астраєю - їй треба було саме у цей пологовий будинок на консультацію.

Ми привіталися, і я питаю:

- Гєна, у тебе машина вкомплектована?

- Вкомплектована.

- Діставай, у мене донька народилася!

Гєна був за кермом, тому нам довелося удвох з Астраєю ту пляшку умовити. Я так і не зрозумів, пішла тоді Астрая на консультацію, чи ні, хоча маю всі підстави вважати, що ні. Але для мене та пляшка була все рівно, як крапля у морі...

Ще в пологовому будинку з народженням дитини нас привітав Юра Рибчинський. Каже:

- Паша, я так мріяв бути хрещеним батьком маленької дитини, дівчинки.

- Як мріяв, то будеш!

Діані не було ще місяця, коли ми пішли до церкви. Юра тримав її весь час, поки йшов обряд хрещення. Я бачу, що в нього вже руки мліють, тремтять, - йому важко. Дуська спить, і він, щоб не розбудити дитину, цілу годину тримав її в одному стані. Синіми були його руки, коли він віддавав дитину хрещеній матері...

Ім'я ми вибирали довго. Зрозуміло, що поганих імен просто не буває. Але хотілося незвичайного. І такого, щоб було зрозумілим і в Україні, і в Європі, і в Росії. У мого найкращого друга - донька Діана, була принцеса Діана, є Діана Петриненко, і наша донька стала Діаною.

Зрозуміло, що момент виписки Марини з Діаною хотіли спостерігати всі, особливо засоби масової інформації - знімати на відео, фото. Але ми не дозволили. І до цього часу не дозволяємо стороннім очам зазирати у лоно нашої сім'ї. А для сімейного альбому таку хроніку Зібрових веде наш друг, професійний фотограф. Діану він фотографує з самого народження, але далі нього ті фотокартки не йдуть, хоча за них йому і пропонували непагані гроші.

Коли Діані виповнилось два місяці, нам довелося взяти няню.

Щоб вивозити дитину на вулицю, в магазині по каталогу замовили коляску з Франції. Через тиждень Діана вже каталася на вулиці у надзвичайно гарній колясці.

А вибрали ми це диво техніки тому, що хотілося купити щось незвичайне, тому що коли Діана з мамою виходить на вулицю, то всі погляди спрямовані на них - на дитину Народного артиста Зіброва треба подивитися.

Було ще одне бажання - щоб зручно було і дитині, і тому, хто цю коляску буде возити. А порівняти було з чим: до того, як у нас з'явилися ця коляска, Діана декілька разів виїжджала на звичайній.

Мене зрозуміє той, хто відрізняє "Запорожець" від "Мерседеса", хто розуміє клас машини. Та, звичайна коляска, була важка, не могла виконувати якихось маневрів, вільно не розверталася, все це, зрозуміло, було незручно і дитині. І тільки доторкнувшись до нової коляски, я зрозумів, що вона - шестисотий "Мерседес" - керувати нею можна було одним пальцем, легенька, зручна і для дитини, і для возника. А ще вона була надзвичайно гарна.

І няня, яка прийшла до нас глядіти Діану, відразу попросила для прогулянок у парку охорону:

- Ви зрозумійте, я виходжу з дитиною від Зіброва і з коляскою від Кардена...

У свої сорок років я знову відчув, що таке маленька дитина в хаті, адже і в день, і в ночі, і з ранку ми всі утрьох були в одній кіманті. Я знаю, як Діана кричала вночі, коли хотіла їсти, коли була мокрою. Вона була неспокійною дитиною і такою залишилася.

Особливо часто вона прокидається вночі, хоче, щоб її погладити по волоссю. Ми помітили, що Діані страшенно подобається волосся. І коли до нас в гості приходять друзі, особливо жінки, вона тягає їх зачіски. Лікар Ідріс сказав, що наша донька таким чином лікує, знімає біль.

А ще Дінана по фотокарткам бачить, якщо людина хвора. Переглядає наш сімейний альбом, щось шепоче, вказує пальчиком на фото і каже:

- У цієї тьоті голова болить.

Так воно і було - у нашої дівчини з балету, дійсно, боліла голова.

Марина також володіє чимось надзвичайним - бачить віщі сни. Якось ми були у фотостудії, фотографувались у Фєдорцева. А у нього висять портрети багатьох людей. Серед них був портрет голови Жовтневого району Києва Підмогильного. Марина підійшла до нього і каже:

- З цим чоловіком щось трапиться - чи аварія, чи буде замах на його життя.

Так і сталося - у Підмогильного стріляли, і він вижив тільки якимось дивом.

А Діана - дитина з музичної сім'ї - співає все, що бачить. Йде собака - вона про це співає, натискає на кнопки синтезатора і підспівує.

Зрозуміло, що найулюбленіші пісні - це таткові: "Женщина любимая", "Коста-Ріка". Страшенно їй подобається співачка Таїсія Повалій, її пісня "Чортополох". У свої три рочки Діана вже знала всіх співаків української естради - Аллу Кудлай, Білоножків, Павліка, Пономарьова. Дриги-дриги і буги-буги їй не подобаються. Остання її пристрасть - Алла Борисівна Пугачова.

А закохана вона у Ліхуту - чоловіка Таї Повалій. Вони часто бувають у нас в гостях. Ліхута для неї - взірець чоловіка, лідера. Діана говорить:

- Коли я виросту, то вийду заміж за Ліхуту.

Якось до нас в гості зайшов молодий талановитий поет, режисер Петро Мага. Вони з Діаною поспілкувалися, і Петро на другий день написав для неї віршика.

Щоб не збитись на жах,
Треба йти від початку,
Розповім в двух словах
Про гарненьке дівчатко

Я і так - ого-го, але трошки реклами:
І на татка свого схожа я і на маму.
Є у мене вже джип, але ще у кімнаті,
Натискаю бі-біп і гасаю по хаті

Мию ляльку в біде, заміж йду за Ліхуту,
Час мій скоро прийде, ще б десь Таю спихнути.
Ну, а поки ходжу закапельками хати,
Няньку Галю воджу трохи в парк погуляти

Швидко час промине, буду дівка здорова,
Не впізнали мене? Я Діанка Зіброва!
Та не йде вже чомусь в мене далі сонети,
Я на хвильку вернусь, у той перший куплетик

Щоб не збитись на жах, треба йти від початку... А коли Діану запитують, ким вона буде, то дитина відповідає:

- Буду татком, буду, як він, співати.

Цікава історія у нас вийшла після кліпу "Женщина любимая". Після його виходу на телеекран всі почали нас вітати з гарною донькою, побачивши у кліпі симпатичну дівчинку. Але ж чомусь вони не розуміють, що тій дівчинці - років сім, а нашій Діані на той час було тільки два.

А сталося так. Для зйомок нам була потрібна дівчинка, свою дитину ми не хотіли "світити". І було у нас бажання, щоб дитина мала гарне волосся.

Якось ми їхали в машині. І Марина посеред дороги командує водію:

- Стоп!

Ми всі перелякалися. Що трапилось? Виявляється, Марина побачила, як разом з жінкою йде дівчинка, саме така, яку ми шукали. Марина вилітає з машини, підбігає до мами дівчинки:

- Ваша донька нам дуже подобається. Я хочу запросити її на зйомку.

Жінка нічого не розуміє. Потім з машини виходжу я і кажу:

- Добрий день! Справа у тому, що нам дуже сподобалася ваша дівчинка, і ми запрошуємо її на зйомки кліпу.

- Боже, живий Зібров! Звичайно, ми погоджуємося!

Ось так і сталося, що дівчинка Аня Дзвонек знялася в моєму кліпі "Женщина любимая", а публіка сприйняла її за нашу доньку.

Скажу відверто, спочатку я все ж таки побоювався, що з народженням доньки для моєї творчої роботи залишиться дуже мало часу. Але згодом з"ясувалося, що я був неправий. Все вийшло навпаки. Емоції, які подарувало мені народження дитини, допомогли мені зробити дві нових програми - першу - відразу через два місяця після її народження, до мого сорокарічного ювілею - "Даю вам слово", і другу - через півроку "Женщина любимая".

В моєму житті з'явився колосальний стимул - моя Діана. Адже головний двигун життя - це кохання. І народження доньки - це теж любов, інша, ніж до жінки, але не менш сильна. Саме вона викликала стільки емоцій, стільки потрясінь.